Це було зовсім нещодавно, коли я знаходився на дні свого життя. Життя настільки програвало мені, що навіть найкращі старі друзі не могли збагнути, яких проблем я зазнав. Але я знайшов вихід з цієї безвихідної ситуації, і цей вихід мав назву NBOM.
Я надіслав підозрілу листівку моєму друзящому Бобу, і він сказав мені про нову закладку, яку він знайшов. Він говорив, що це просто халява, і що я мусив спробувати її. Він сховав її під підлогою й прислав мені адресу. Я вирішив спробувати себе, і відправився туди.
Коли я потрапив на цю адресу, я побачив двох сурово виглядаючих типів, які виглядали як дилери наркотиків. Моє серце билося, як божевілне, але я вирішив не показувати свою боязнь. Я показав їм закладку від Боба, а вони розгорнули її переді мною. Я був збентежений, адже до цього моменту я ніколи не бачив наркотиків так близько.
Стити: "Чорт, це виглядає надзвичайно круто! Я готовий задонатить за це!"
Дилер 1 зіскочив на мене з поглядом пильової рибки.
Дилер 1: "Ти готовий втерти це прямо зараз?"
Я зробив глибокий вдих і заспокоївся.
Стів: "Так, давай замісимо це!"
Вони просунули мені закладку, і я заглянув на неї, малесенький шматочок паперу з якимись чудовими малюнками. Я втомився загінити її, але мені допомогли. На моєму небі вибухнуло повночасне сонце, коли я втерся закладкою.
Все, що я бачив, були яскраві кольори, значки, химерні фігури, що повзали, і музика, яка здавалася надзвичайно реальною. Це було як життя в іншому 3D світі. Заманившись в це диво, я забув про час. Але врешті-решт, мої друзі з NBOM повернули мене до реальності.
Дилер 2: "Братуха, це лише початок. Ти отримаєш дійсно крутий нарко похмілля, яке зветься 'на кумарах'. Ти готовий?"
Задонативши ще кілька доларів, я зрозумів, що борщу вже не дістатися. Я погодився та отримав свою дозу "на кумарах".
Це було шалене відчуття, коли твій мозок знаходиться в іншому розмірі, а ти хочеш розглянути кожну частину цього світу. Мій мозок був обсіяний калейдоскопом яскравих кольорів, і я почував себе на небі. Це був незабутній досвід, але якщо уся ця хуйня стала бути занадто складною, і мої друзі казали мені, що я повинен загонити себе в таксі.
Так я і зробив. Поїхав у таксі, як добитий, але проте задоволений чувак. Водій таксі був старий, гундосний тип, який ніколи не зрозуміє, наскільки великий дар мені подарували друзі з NBOM.
Я підійшов до таксі, відчуваючися як справжній герой, і вліз до нього. Водій виглядав, як той, хто акурат закінчив п'ятихвилинну бійку.
Але все ж таки, коли я сів у таксі, у мене і водія з'явилася спільна мета - дістатися до моїх пригод. Він звернувся до мене.
Водій: "Куди завезу тебе, чувак? Готовий до найкращої поїздки свого життя?"
Стів: "Так, давай поїдемо до найкрутіших місць, на які впав мій вибуховий розум. Я хочу побачити весь світ!"
Так, чувак! Я був обдурений, моє мозкове просторове відчуття було просто неперевершеним. Я провів цілий день з водієм таксі, проїжджаючи найкрутіші місця міста. Він показав мені місця, де він власне на часи молодості різав наркотики, місця, де він употребляв, і місця, де він куплював закладки.
Стів: "Братві, це крута пригода, ми живемо в шаленому світі!"
Так, чувак, це була щось незабутнє. З кожною новою пам'яттю я розумів, що моя життєва подорож стала дійсно вартою. Я навіть помітив, як водій підкручував свою музику в таксі, яка чудово доповнювала мої зліпки світла, кольору і звуку.
Але, як у кожній епопеї, моє пригодництво мало кінець. Нарешті, ми повернулися до пункту призначення, і я вийшов з таксі. В моїй душі було сумно, але я знаходився на новому рівні свідомості.
Стів: "Друзі, дякую за ці дивовижні моменти. Я завжди згадуватиму цей час, коли я втерся закладкою NBOM і пройшов таксі!"
Я підійшов до водія, віддав йому гроші і поклав на його руки, за все, що він зробив для мене.
Стів: "Задонати за такий досвід - це щось незвичайне!"
Так, чувак, це було моє незабутнє пригодництво. Я піднявся на новий рівень свідомості, пізнав нові екстази, і переживав нові емоції. І тепер я готовий поділитися цим досвідом з усіма, хто готовий ризикувати і зазирнути у світ NBOM.
– Привет, дуреха, что я могу тебе предложить сегодня? – спросил он, разливая по старым банкам разные виды наркотиков.
– Привет, Костян. Я бы хотела марки NBOM, слышала, что они очень крутые. У тебя есть?
Костян улыбается и достает коробочку с листочками закладок, на которых было нарисовано нечто похожее на смайлики. Чувствуя адреналин бегущий по моим венам, я достаю свои деньги и передаю ему их в обмен на пачку этих маленьких хитрецов. Отрада и удовлетворение смешиваются в моей душе, заряжая меня на весь вечер.
Возвращаясь в свою мрачную и запущенную квартиру, я чувствую, что здесь нужна генеральная уборка. Прямо перед глазами моих затуманенных от вставки глаз, висит занавеска, еще советского производства, покрытая пылью и паутиной. За ней виднеется трэш, разбросанный на полу вперемешку с пустыми пачками от герыча. Но сегодня, я решаю все это исправить.
Я включаю любимый трек и начинаю делать уборку всей квартиры. В соседней комнате лежит ботан, снова ботающий свои книги по математике. Увидев его, я не удерживаюсь и рассматриваю его скучающее лицо, погруженное в учебу. Честно говоря, не понимаю, как можно ботать, когда в твоем распоряжении настолько захватывающий мир наркотического опьянения.
Проходит несколько часов, и моя квартира преображается. Я забираюсь на верхние полки, пытаясь достать пыль с книжных шкафов. Вдруг мой взгляд упирается в картинку, которую когда-то купила на какой-то ярмарке – размытую, несуразную картину. Я смеюсь над ней, понимая, что вставило меня настолько, что я даже не помню, почему купила это безобразие.
Наконец, я подхожу к окну и смотрю на улицу. Это мое убежище от реальности. Здесь, в моей квартире, я могу быть кем угодно – кем-то беззаботным, кем-то особенным. Но когда я вижу свет фонарей и прохожих на улице, мне страшно. Я ощущаю, что они могут проникнуть в мою жизнь, узнать о моих увлечениях, а это может привести к последствиям.
Прошло еще несколько часов, и я наконец-то решаю отдохнуть. Я ложусь на свою пыльную кровать и закрываю глаза. Чувствуя приближение сна, я понимаю, что моя уборка не имеет смысла. Все эти часы я пыталась заполнить свою пустоту, но она все равно остается внутри. Как будто наркотическое опьянение только усиливает ее.
Мои глаза закрываются, и я все еще видела закладки с улыбающимися смайликами, учебники, полки с книгами и размытую картину. Все эти образы сливаются в один, и я погружаюсь в свои грезы. Будучи одержимой наркотиками, я пытаюсь найти смысл в своей жизни, но он ускользает от меня, как дым.
На следующее утро я просыпаюсь и понимаю, что все, что я делала вчера, было лишь временным побегом от реальности. Мир наркотиков дает мне ложное чувство счастья, но в итоге оставляет меня с пустотой внутри. Я решаю, что пора выйти из этого замкнутого круга и искать настоящее счастье в жизни, а не во вставке и уборке квартиры.